In vino veritas.

Цей вислів приписують римському історику і державному діячу Плінію Старшому. Підозрюю, він це сказав по завершені написання  тридцяти семи томів своєї «Природничої історії»   в процесі бучного святкування даної події або ж дещо передбачав. Очевидно, чоловік був мудрий і язиком ляпати надаремно не міг, навіть на підпитку. Та й справді – хороше вино не тільки поживний , але й корисний продукт. Бокал вина під час їжі посприяє хорошому травленню та настрою. Хоча апологети деяких християнських релігій категорично виступають проти вживання алкоголю у будь якому вигляді і у вина в тому числі. З цього приводу варто згадати про перше чудо Ісуса Христа на весіллі в Канні Галилейській – перетворення води у  вино. Про основні страви Таємної вечері і містичність дій та фраз тут можна вже і не наголошувати. Проте, хоча й  слова Христа –«Я є Істина» можливо мають певну кореляцію з висловом  Гая Плінія, все ж до пророків Пліній не відноситься..

Але, вернімось до вина . Хороше вино, має визначатись не тільки кольором, ароматом та смаком але й психофізичним впливом на організм. І коли перші три ознаки сучасна індустрія навчилась підробляти з величезним успіхом то  з останнім, поки що, не все так просто. Після вживання бокалу хорошого вина людина відчуває легкий хміль та хороший настрій. За годину хміль проходить, а настрій лишається. Після штучних вин – хміль та зачумленість на кілька годин без всяких настроїв, як легка отрута. Більшість вин , що виготовляється в Україні  і є легка отрута(бувають і сильні отрути). Але не всі майстри пропали. Хороші домашні вина роблять в Закарпатті, Херсоні, Криму. Є невеличкі винокурні які роблять фантастичні вина, наприклад Закарпатська фірма «Ліанка» і її шедевр  «Спокусниця». Так що, при бажанні, ще  можна знайти чудові взірці українського виноробства.

Що ж до якості вина, то про ще один спосіб його визначення я дізнався випадково. Якось були у нас в гостях сім’я з теренів колишньої Римської імперії, батьківщини  Плінія Старшого, а саме з Італії. Він - інтелектуал, коренастий чорнявий італієць, ніби класичний воїн римського легіону, тільки без обладунків. Має в Італії свій невеличкий бізнес. Вона –красуня, розумниця, класична українська панянка. В 90-х  вона виїхала на заробітки в Італію, отримала освіту в італійському виші і тапер працює високооплачуваним спеціалістом в пологовому будинку і, я так розумію є основним фінансовим стовпом цієї сім’ї. В гості вони прийшли не з пустими руками а принесли між іншим, ще й пляшку найкращого вина з тієї місцевості де вони мешкають.  Вино дуже сподобалось, темно бордове, терпке, з чудовим ароматом  і смаком, що трохи нагадує сушену черешню і чорнослив.

 Про інтелектуальні здібності гостя я згадав не випадково. За святковим столом я виголосив тост, який довелося колись почути на одній вечірці в добірному товаристві. Звучав приблизно так:

«Мені приснився сон. Ніби іду я берегом моря, а поруч - Христос. На піску залишаються два ряди слідів - мої і Його. Мені прийшла думка, що кожен слід відображає один день мого життя. Я  озирнувся і помітив, що деяких місцях була лише одна пара слідів, а не дві. Одна пара слідів була в тих місцях, які відображали дні сповнені страху і нетерпеливості, егоїзму і смутку, випробовувань і страждань. Тоді я звернувся до Господа з докором:
"Ти обіцяв, що будеш з нами по всі дні життя, то чому ж ти мене залишав у найважчі мої дні?"
Ісус усміхнувся:
"Сину мій, я не полишав тебе ані на мить. - це Мої сліди... Я просто ніс тебе на руках".

 –То ж пригубимо келихи, щоб Ісус  теж завжди  був з нами.»

 Яке ж було моє здивування і зніяковіння, коли шановний гість уточнив , що це не тост, а притча  з книги італійського католицькиого священника Бруно Ферреро – «Кола на воді». Вік живи – вік вчися.

Але вернімось до вина. Так  ото ж, італійці стверджують – якісне вино не  змінює смак, скільки б багато його не випити. Підтверджую! Принаймні, те вино, що принесли гості було випито вщент і смак був незмінно чудовий.

  Шануймося!

            І

Будьмо здорові!

Весна… Авітаміноз… Літній час…Важкувато адаптуватись. Трохи варто було б  підтримати здоров’ячко. Власне, це треба робити постійно, і не обов’язково мають бути якісь медичні препарати. Більше того, на мою думку , до них варто звертатись лише у крайніх випадках і то за порадою  справжнього лікаря.  Є прості засоби, яки діють на організм благотворно і оздоровлююче. Для початку кілька простих рекомендацій, перевірених на собі, що стосуються харчування .

1. Не їсти  після 19:00. Можна вживати  воду і мед. Якщо дуже хочеться їсти – гречана каша на воді або терта морква.
2. Не їсти шоколад. По-перше  то не шоколад. Наприклад, спробуйте розігріти  плитку чорного рошеновського шоколаду . Від температури він розсипається, хоча мав би плавитись.  По-друге, якщо вам смакують бобові, то краще просто відварити квасолю і натовкти її  з маком і медом.
3. При печії  вживати гарячу воду, або ту ж  гречану кашу.
4. Не пити солодких газованих напоїв, ні з якого приводу. Науці не відомо що це таке і куди його краще використовувати.
5. Не користуватись СВЧ пічками для приготування їжі. Принцип дії цих пристроїв побудований на сильному електромагнітному впливі на  біологічні структури. Під час високочастотного коливання молекул відбувається тертя між ними і виділяється тепло, але крім того  деформуються і розриваються молекули їжі і виділяється величезна кількість молекул, так званих ,  вільних радикалів. Останні попадаючи в організм людини, в купі з тими які утворюються в організмі , призводять його до швидкого старіння.
6. Обмежити вживання хліба, від білого взагалі відмовитись.
7. Не вживати ковбас, ніяких. Краще купити шматок  телятини, натерти сіллю, часником і пряностями та  запекти в звичайній духовці.
8. Консерви і пресерви і бройлери - 2 рази на рік або й взагалі відмовитись..
9. Не купляти надранніх свіжих овочів та фруктів , особливо полуницю.
10. Замість цукру вживати мед.
11. Один раз на тиждень на столі має бути домашній(не з консервантів), без м’яса, борщ.
12. Хоча б раз на тиждень – бокал червоного вина(не порошкового). Стосовно вікових меж, то тут можна керуватися рекомендаціями кращого друга Арістотеля - вельмишановного  Платона: до 18 років - заборонено, до 40 - спорадично, після  40 - регулярно.Для більш старшого віку є ще один вислів цього мудрого чоловіка : "Вино , це молоко старих людей" .

             

Будьмо здорові!

Трон Їі Величності.

Не менш важливим у містерії вживання кави  є антураж, який включає в себе дизайн приміщення, оздоблення стін,  освітлення, а також  підсвічники, квіти та  вази на столі. Звичайно , для цього не обов’язково облаштувати в будинку чи квартирі кавову кімнату, але частину , наприклад  кухні, можна певним чином  переробити, створивши невеличку зону присвячену саме таким оказіям.. І основним елементом тут має бути  шинквас, чи як зараз модно говорити - барна стійка. Так ось, шинквас - це ніби трон її величності Кави , а ми , ніби наближені особи її королівської величності, або ж, як писав Роберт Пенн Уоррен, - вся королівська рать(хоча йшлося там про «кухню» трошки іншої містерії, але Рафінад точно був присутній, як і у нашому випадку). Навіть стільці біля шинквасу теж надають нам перевагу перед простими смертними , які (якщо такі будуть) шанобливо  рухатимуться десь внизу на теренах нашої кухні не порушуючи велич та містерію дійства.  Сам шинквас, на будь який смак, можна вибрати в меблевих  магазинах. Можна замовити  виготовлення з натуральної деревини в приватних фірмах. Щоправда, тут є два варіанти: можна з понтами, або без. У першому випадку на крутій фірмі на ваше прохання  зробити стільці і шинквас з дерева дуба, вам  «втруть носа» запитанням : вам з масиву чи ні? Слово масив, у них буде звучати, так загадково, майже як слово множини в «Божевільному чаюванні» Льюіса Керрола . А потім візмуть тайм-аут на кілька днів, бо ж треба порахувати «смЄту» і вже тоді виставлять  вам ціну , від якої виникне враження, що комплект має виготовлятись  з ебенового дерева, вирощеного в Індії, а майстри будуть доставлені з Делі в Україну чартерним рейсом компанії Люфтганза.  Другий варіант замовлення більш простіший: знайти майстра, який може зробити хоча б ослінчик і за кілька днів у вас на кухні буде милувати око  , наприклад ось такий кльовий та гарненький шинквас зі стільцями.

Хоча, як стверджував знаменитий кунгфуіст Бо - «немає ціни в кльовості і не має ціни в гарненькості» , в даному випадку вона є,  і не перевищує 500 грн. за все разом .

     До обов’язкових атрибутів  містерії  відноситься і музика. Тут, звичайно, смаки різняться, ще більше, ніж   стосовно сортів кави. Тому  хотілося б запропонувати  підбірку на всі  випадки.

     Почнемо з «Плач Єремії»: «Коли до губ твоїх» - з тонким натяком на каву.

https://docs.google.com/file/d/0B6wAfy3gjd_cNktwWUxaaE9DN0E/edit?usp=sharing

Далі гарно буде дивитись Кріс Ріа і його «Місто на пляжі.»

 https://docs.google.com/file/d/0B6wAfy3gjd_cVjgxS3dITm5pYjA/edit?usp=sharing
Додамо дещо сумних ноток Оксаною Білозір «Горобина ніч»

 https://docs.google.com/file/d/0B6wAfy3gjd_caWFWM3g4VHNpVUk/edit?usp=sharing
І вже трошки «Містерії» від Майлза Девіса .

 https://docs.google.com/file/d/0B6wAfy3gjd_cZDM1UFVIRU1tdmc/edit?usp=sharing
Тут непогано звучатиме фолк(дримба).

 https://docs.google.com/file/d/0B6wAfy3gjd_cYTJGLVluLTE1cDA/edit?usp=sharing
Любителям готів буде до снаги «Кому вниз»(Подейкують, що їх полюбляють слухати готи з 
ФРН. Звісно, про наших я вже мовчу.) і їхній неперевершений «Суботів». 

https://docs.google.com/file/d/0B6wAfy3gjd_cWHdoVFA0V1NHdkk/edit?usp=sharing

І трошки кельтських мотивів від Марка Нофлера.

https://docs.google.com/file/d/0B6wAfy3gjd_cWmlDaTg3b2lhd3c/edit?usp=sharing

А завершимо це все першою частиною весни - Антоніо Вівальді «Пори року».
 https://docs.google.com/file/d/0B6wAfy3gjd_cTkRmeEQ1YmlCQVU/edit?usp=sharing

ЇЇ величність - Кава! ( Частина третя).

Не завжди  на хорошу каву вдасться попасти в своєму місті чи поїхати до Львова або Ужгорода, а каву пити хочеться завжди . Можна купити кавову машину для дому і бавитися та тішитися вишуканою кавою. В якості найкращих, я рекомендував би кавові машини фірми  Philips Saeco. Щоправда , ціни там не для середнього манюпаса, але . якщо вам не  шкода біля  2 тис. грн., то можна вже щось вибрати. Тямущі люди рекомендують не купляти кавову машину автомат, це ознака поганого тону або рагулізму. Має бути звичайна рожкова кавоварка. Дуже класна бюджетна Philips Saeco Poemia, каву готує неперевершено панську та ніжну, з густою пінкою, проста в користуванні і коштує всього 1,5 тис грн.

      

    Але ніхто ще не відмінив старий, надійний пристрій для кавового шаманства і містерії – джезву або ж, ще кажуть, турку. При мінімальних затратах і хорошій вправності, кава буде не  гіршою,  ніж  готує Philips Saeco. Ну, можливо, якість пінки буде трошки скромнішою, зате міцність і чистота смаку, при тих же затратах  меленої кави на порцію, однозначно буде чемпіонською.

       Як приготувати каву таким девайсом? Тут можна не сміятись, хорошу каву готувати це мистецтво.  Рецептів є багато, я наведу один з найбільш популярних. Найперше , що потрібно, це – хороші зерна кави. І це не тільки сорт. Кавові зерна мають бути не залежаними, не віддавати пріло-пліснявою, а пахнути кавою. Якщо все таки не поталанило і аромат зерен швидше нагадує смажене соняшникове насіння , можна спробувати ще раз їх підсмажити. Для цього, на розігріту  пательню кидаємо зерна і постійно помішуємо до стану коли зерна починають змінювати окрас. На кінчику ножа кидаємо шматочок  свіжого вершкового масла, добре перемішуємо і викидаємо у широку  металеву посудину для швидкого  охолодження.

       Потім потрібно каву змолоти. Змолоти саме стільки, скільки вам потрібно для приготування кави на даний момент ( Мелена кава швидко вивітрюється і погано зберігається ). Для приготування двох порцій міцної кави потрібно змолоти  три чайні ложки кавових зерен. В якості млинка треба використовувати тільки призначені для цього пристрої, дія яких побудована по принципу жорна, на кшталт того, що  вже демонструвався у попередніх частинах опусу:

 Електричні подрібнювачі з ножами тут не підходять: частину кави збивають у пил, що зовсім не потрібно, а частину в грубі шматки , що потім  заважають пити каву. Так ото ж, налаштували кавомолку на  дрібний помел, вправно пограли м’язами і закидаємо  мелену каву у джезву. Добавляємо дві з половиною порції води. Якість води теж  має велике значення.  Кип’ячена  або хлорована вода з крану не лізе ні в які ворота.  Найкраща – джерельна , хоча підійде і негазована мінеральна, не сильно мінералізована. Крайній прийнятний варіант – фільтрована, відстояна з крану.

            І , власне, саме приготування. Ставимо джезву на плиту і пильно слідкуємо за поверхнею кавової  гущі. При першій появі піни , знімаємо джезву з плити і даємо відстоятись 1-2 хв. Повторюємо процедуру і дочекавшись  появи трошки більшої кількості піни знову даємо каві відстоятись. За третім разом піна може покрити більшу частину поверхні, але кава не повинна закипіти повністю. Ставимо джезву на стіл , даємо настоятись 1-2 хв., розливаємо в  горнятка. І далі , як писав автор «Слова» (очевидно, теж був великий поціновувач кави), - «Не лєпо лі, ни бяшить, братіє, начати…»

Будьмо здорові.

    Навіяло деякими подіями що трапилися з кентухою , який мешкає в Пістауні  штату Амазепа . Хочеться наголосити про стиль життя. Для щасливого і довгого життя при здоров’ї та хорошій пам’яті  потрібно робити щоденні навантаження на м’язи та кістки. Бажано щоранку  проходити пішки (в середньому темпі ) 2-3 км., тільки не по шосе. Мене тішить наївний ідіотизм борців за здоров’я, які годинами бігають в здовж траси за вихлопними трубами автомобілів.  Це кращий спосіб вкоротити собі віку.

      Другим обов’язковим атрибутом (вірніше - першим, бо  в ранковому розпорядку він має йти одразу після підйому і коротких туалетних процедур) є  вправи йоги. Достатньо щодень виділяти для них 20-30 хв. Перед початком вправ випити склянку гарячої, але такої щоб не обпікала губи, води. Вправи робити найкраще на свіжому повітрі, або в кімнаті що провітрюється, кухня - найгірший варіант. Починати займатися можна в молодому віці, але не раніше 10 років і пропускати тільки при поїздках в Карпати чи на море або по святих місцях (я думаю не варто наголошувати , що у кожного свої святі місця.  ) . Так ото ж. Далі йде текст з сайту  http://sport.zo.net.ua  з короткою характеристикою від мене.

1) Для оздоровлення хребта та формування постави . Поза змії. Бхуджангасана - ще одна з поз (всього їх шість), спеціально призначених для оздоровлення і омолоджування спинного мозку.
Одночасно ці пози усувають зайвий жир, який утворює потворні складки, подібні до штабелів автомобільних покришок, - особливо у людей, ведучих сидячий спосіб життя.
В цих позах органи черевної порожнини здавлюються і розтягуються певним чином і виділяють свої травні соки в потрібних кількостях.
«Бхуджангасана» означає «поза змії» і дійсно нагадує кобру з розгорненим капюшоном. Проте є і вагоміша причина для такої назви. Коли змія повзе, здається, ніби у неї зовсім немає скелета: хребет незвичайно гнучкий і пружний. Але при небезпеці змія може стати твердою, немов сталевий стрижень, і завдати точного удару.
Завдяки бхуджангасане наш хребет також стає одночасно гнучким і міцним.
В розділі про позу лотоса ми вже говорили, що робота нервової системи залежить від стану хребта. Якщо він здоровий і пружний, ми молоді і енергійні, діємо точно і швидко. Лінь пропадає, і наші рухи блискавичні, подібно до кидка кобри.
Виконання. Ляжіть на живіт. Ноги разом, витягнуті. П’яти і великі пальці ніг повинні стикатися. Зігніть руки в ліктях. Долоні на підлозі, поблизу пахв. Підніміть голову, поволі видихаючи, випряміть руки і якомога сильніше прогніться назад. Одночасно підніміть підборіддя, закиньте голову й відведіть назад плечі.
Тепер все тіло вище за пупок підведено над підлогою і зігнуто назад. Стежите, щоб ноги не розійшлися в сторони. І не відкривайте рота.

2) Для оздоровлення органів черевної порожнини. Газова або Ватаянасана.
Цю позу називають газовою, бо вона полегшує звільнення шлунку та кишок від газіз. Ефективно діє і при поганому шлунковому травленні, а також ожирінні живота. Можна виконувати в будь-якому віці.
По суті, це так звана подвійна паванмуктасана або протигазова поза в лежачому положенні. Перший варіант цієї пози — е к а п а д а, або одноразова протигазова поза.

Техніка виконання.

Ляжте на спину, випростайте тіло, руки витягніть уздовж тіла. Поволі підносьте ногу і вдихайте. Зігніть ногу в коліні й видихайте. Притисніть з допомогою рук коліно до грудної клітки і, перебуваючи в такому положенні, затримайте дихання на кілька секунд. Поверніться у вихідне положення і вдихніть. Повторіть вправу з іншою ногою. Притискуючи йогу до грудної клітки, видихніть протягом двох секунд. Зберігаючи позу, затримайте дихання на чотири секунди. Повертаючись у вихідне положення, вдихніть. Вправу повторіть без перерви,- по черзі з кожною ногою, чотири рази, протягом хвилини.

Виконують ще подвійну протигазову позу, так звану д в і п а д у або ватаянасану. Техніка її виконання така сама, з тією тільки різницею, що притискуються обидві ноги. Ця поза дуже корисна при запорах, захворюваннях печінки, опущенні нутрощів тощо.

3) Для ззбереження життєвих сил та молодості. Берізка або Напівсвічка  Цю вправу треба виконувати уважно. Для гіпертоніків вона небезпечна, хоча й не такою мірою, як стійка на голові, отож декотрим треба берегтися цієї вправи. У всіх випадках виконання напівсвічки передує таким асанам, як свічка, стійка на голові і соха.

Техніка виконання.

Ляжте на спину, повільно підніміть випростані ноги, одночасно поволі вдихаючи. При полегшеному варіанті стегна можна підтримувати руками. Більш складний варіант: руки залишають на підлозі, ноги заносять за голову . Від напівсвічки легко перейти до виконання сохи (халасани), якшо ноги торкаються пальцями підлоги за головою.

          Першу і другу асани потрібно повторювати по 5-7 разів. Після третьої асани виконати мертву позу на хвилин 5. Перша і  третья асани є взаємно доповнюючими, тому по одинці  їх бажано не виконувати. Також  у виконанні асан повинна бути поміркованість, особливо це стосується людей похилого віку. Ще дві асани я не знайшов в інтернеті, тому опишу трошки пізніше. Будьмо здорові!

ЇЇ величність - Кава! ( частина друга)

Коротко стрижена, розпатлана діваха в картатій сорочці і потертих джинсах та у вельветових капцях на невеликих підборах взутих на босу ногу , ще й носить на правій руці на середній фаланзі  вказівного пальця срібний перстень  увінчаний великим корундом  кольору стиглої вишні – такою мені уявляється муза блогера. Ну , принаймні, моя десь така. Підходить вона тихесенько , згинає вказівний палець і як дасть щигля. Так защемить, аж сльози  бризнуть із очей і не відпустить  поки не напишеш хоч маленький абзац. Але щось давно не з’являлась, мабуть знає, що  в чоловіка купа роботи, дружина, діти, хліб насущний, кава… О , здається таки коцнула, бо аж заіскрилось.

         Так оото ж , на той древній час для приготування напою використовувалися зерна кавового дерева –Арабіка. Наразі  є ще два промислових види  кавового дерева - робуста і ліберіка .Звісно, найкращим кавовим деревом є арабіка, це і неперевершений аромат, і смак, і  тонізуючі властивости. Що ж до робусти, то там тільки міцність, тобто великий вміст кофеіну. Хоча її з успіхом  використовують для створення купажів і надання міцності каві або ж для збільшення дохідної частини(вартість робусти на світових ринках у два –три рази менша за арабіку). І якщо вам у якійсь кавярні запропонують замовити їхню вишукану ароматну і смачну робусту, не будьте лохом, там або не тільки робуста , або це суцільний несмак.

           Найкраща кава готується з відбірних зерен  арабіки в елітних кав’ярнях  на дорогих кавомашинах. Ото ж, кому хотілося б посмакувати якісною  кавою, рекомендую  відвідати місто князя  Лева. Кавярень там неміряно і на всі смаки. Між іншим,  у  Львові  ,  на вул. Руській, 4  є затишна кав’ярня «Під синьою пляшкою», саме так називалась перша з мережі  кав’ярень відкритих  у Відні козаком Юрієм  Кульчицьким. (прошу всіх встати). Після цього таки варто процитувати слова  живого класика постмодернізму шановного добродія  пана Almastа:

Якщо вже можна - я присяду, ,

Бо кава, стоячи - don"t смак.

Так став Кульчицький наш героєм!

Не міг не стати - бо козак!

            Що ж до марок кави, то їх є тисячі, вони створені на основі сортів дерева арабіки або їх суміші, або суміші з робустою, або з додаванням ароматизаторів. До речі, стосовно останнього, найбільш популярний і визнаний у світі аромат кави це Ірландське Кремо. Хоча в Україні мені попадалися кілька відтінків Ірландського Кремо, який з них справжній не уявляю. Так що ж вибрати?  Тут основну партію має зіграти смак . Якщо до вподоби гірчинка- рекомендую Марагоджип,  якщо багатий букет аромату – звичайно Лаваза Кремо, якщо після смак шоколаду – Паулінг, якщо понти – Ірландське Кремо. І , як писалося в літописі Руському, нехай увесь світ зачекає… 

Далі буде.

Її величність – Кава!

Невдобно якось виходить- стільки  опусів зі згадками про Каву і кружлянням біля неї, а конкретики нема.

         Її величність потребує особливогї уваги. Тут, як і про коньяк, двома реченнями обмежитись не вдасться. Хотілося б почати здалеку.

        Кава – старовинний руський напій , привезений з-за кордону. Здається так жартували гумористи  в епоху розвинутого соціялізму. І тут є доля жарту, вона стосується слова старовинний. Все решта – чистісінької води правда. Стосовно води: серед напоїв вода  займає перше місце на землі, друге – її величність Кава.

         Зовсім невідомі ті сміливці, які перші почали доставляти плоди кавового дерева  з Ефіопії, ареалу походження дерева і традиції  пити напій ,  у стару Європу. Але на перших порах  напій не мав великого поширення. І ,  важко повірити:  Каву в Європі зробив популярною наш  козак(а хто ж і ще?) з Самбірщини ,  більше того,  односелець великого гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного  - Юрій Кульчицький (прошу всіх встати при згадуванні його  імені). Після влаштованого якогось мордобою з турками в районі Відня у 1683 році,  Юрій Кульчицький (прошу всіх встати) заслужив від цісаря будинок у місті і розгорнув там господарку. А наші як беруться хазяйнувати, то одним вишневим садочком і хрущами не обмежуються. То Тарас трошки спростив парадигму, для більшої наочності і розуміння пересічними не українцями суті нашого життя. Ми ж з вами розуміємо, що там має бути і пасіка, і поросятка , і курочки, і гусочки.. ех..!!! Про що це я? А .. 

           Так ось, Юрій Кульчицький (прошу всіх встати), відкрив там ще й кав’ярню і не просто відкрив , а зробив цей напій популярним на тільки в Австрії , але і у всій Європі. Він перший запропонував каву з молоком та цукром. Бабця Австрія ніколи не забуває своїх героїв: у Відні на вулиці Фаворітен відкрито пам'ятник Юрію Кульчицькому (прошу всіх встати). Памятник зображає нашого Козака, який тримає тацю та кофейник. І по нині він вважається охоронцем віденських кав'ярень і наших, будемо вважати, також. Шануймося! Далі буде…

Окраса столу.

При посиденьках за  кавою для створення  більш затишної атмосфери не завадило б дещо прикрасити стіл. Це може бути ваза з квітами або без, красива таріль на якій , для годиться, покласти  кілька цукерок, тістечок, абощо. Але найкращим чином стіл буде прикрашено свічками. Особливо з використанням підсвічників, це не тільки красиво але й зручно ( Кому з шановних добродіїв складно в’їхати-в чому особлива зручність то будь-яка пані, що хоч раз стикалася з проблемами чистки скатертини від воску, доступно  роз’яснить вам суть справи). Ото ж, для невеличких столиків підійдуть підсвічники  не громіздкі за розмірами , в стилі хай-тек  або мінімалізму , як , наприклад, цей керамічний аскет.

Можна  прикрашати і більш складнішими свічадами по формі , але простішими по матеріалах.

Невеличкий підсвічник  з каменю, це не стільки  дорого, скільки дуже  вишукано.

Для великого столу краще підбирати масивні, громіздкі  і вже буйні у фантазії.

Хоча,  як на мене, ось цей дерев’яний канделябр відомого майстра буде окрасою будь-якого столу. Тут і вишуканість ліній  і елегантність конструктивну і багатство форм, тут душа майстра - багата і безмежна.

            P.S.  Хотілося б винести особливу подяку пані Е… за люб’язно надані предмети   з власної   колекції підсвічників для цієї фотосесії. 

Святвечір на Водохреща.

І останнє з різдвяної вервечки свят - Водохреща  непомітно підспіли. У надвечір’я Водохреща обов’язкова  голодна кутя. На столі ніяких витребеньок, все скромно і ненав’язливо.

Головний атрибут – кутя і свячена вода , решта кілька пісних блюд на ваш смак. Як варіант – ось такий стіл на п’ять персон.

Хоча, зазвичай , самими оселедцями, рибою  та мідіями не дуже втамуєш голод, але тут є ще в запасі  таця з печеною картоплею .

Цього цілком достатньо на затишну вечерю з бесідами та жартами до пізньої години. Веселих свят!

Віртуальна реальність і Різдвяні свята.

       Виникає нав’язлива думка, що центральні телевізійні канали держави - це телебачення якоїсь іншої країни. Це не Україна , ну  не можуть новини складатись тільки з огляду кримінальних злочинів, а розважальні програми тільки з Галкіна, Баскова  і російської попси. Це не Україна, ну не можуть різдвяні вечірні передачі на державному каналі містити тупі , нижче рівня сільської самодіяльності естрадні підспівки  з ведучими які гуторять токмо  по русскі.  У нас є такий колосальний  пласт різдвяних колядок і щедрівок, у нас є такі щемливі колядки у виконанні  сільських  хорів, у нас є величні, до Божестенних висот підняті, акапельні виконання різдвяних пісень українськими академічними хорами світового рівня. Так, є але не на телебаченні  і радіо.

       Тільки вчора був Багатий Вечір. Скільки  колядників ходило вітати, були в чудернацькій одежі, були й  розмальовані обличчя,  ходили й ошатно вбрані , а особливо милі були малесенькі дівчатка вбрані в бабусині великі, строкаті хустки з френзелями. А як вже мило щедрували, віншували  та дякували- душа щемить.

      Сьогодні старий Новий Рік. Ранесенько підтюпцем прибігали хлопчаки 8-10 рочків і посівали і бажали  та вітали з Новим Роком. Двері з годину не закривалися, коридор засипаний  зерном пшениці.  цукерками та дрібними монетами- дари від посівальників.

      Вечір, автобусна зупинка. З гучномовців неголосно звучать колядки .  Дві жіночки, цілуючись, вітають одне одного з святами, ватага хлопчаків хвастається один перед одним хто більше «запосівав», як  синичкі, щебечуть про вчорашні пригоди дівчатка. Старший чоловік , чи то напідпитку , чи від тихої радости посміхається в вуса. Світло і затишно на душі….  Різдвяні свята, панове!.

Гастрономічне розмаїття.

   Які ж коньяки, придбані  в безкрайніх  полицях наших супермаркетів, варті того, щоб їх  пити. Хочу наголосити: придбані саме в супермаркетах. Там ймовірність купити, в кращому випадку, спирт з чаєм, замість омріяної торгової марки, значно менша ніж в кіосках чи невеличких магазинчиках. На мій скромний досвід хотілося б відмітити їх з пів десятка.  І тут шановний дописувач Almast, як ніколи, правий, стверджуючи що вірменські коньяки займають чільну позицію. Якось, ще в студентські  часи, поталанило гуляти розкішними проспектами вірменської столиці Еребуні ( ласкава назва Єревану на околицях якого розміщується древнє місто-фортеця Еребуні, засноване в 782 році до н. э.), помилуватися величними будівлями оздобленими зеленувато коричневим туфом, які створюють архітектуру що ніби зійшла з екранів  голівудських фентезі фільмів, та познайомитися з статечним та гостинним тамтешнім людом.

         Чи то  по нап’яленому на мою голову зеленому капелюсі, який начисто відрізняв мене від місцевих джигітів без головних уборів, чи не зовсім вірменський генотип обличчя, але щось таки дозволило вирізнити в мені земляка одному з місцевих, який давно переїхав у Вірменію з України. Так ось, за невимушеною балачкою він сказав: У Вірменії натуральне і дуже якісне це - мінеральна вода, бо її не вигідно розбавляти, горілка, і коньяк витримки п’ять і більше років. Цим скромним постулатом , що до коньяку , я керуюсь і по цей час. Тому рекомендую смакувати напоєм не меншої витримки, а при можливості , хоча б вісім років.  Так ото ж, з п’ятизіркових непоганий смак має Шустов, хоча він більше нагадує віскі і має міцність 40 градусів. Хороший смак має  Таврія V.S.O.P  і вже 42 градуси міцності. Один з  найбільш вживаних Тиса 5 зірок , 42 градуси. Ним вже й справді можна смакувати. Ну і серед найкращих  це марочні «Тиса» і «Карпати». Останній має міцність 43 градуси. Панянкам буде більше смакувати  «Тиса» - він ніжніший по аромату і м’якший по спиртах. «Карпати» буде пасувати козакам , тут є все: і неперевершений букет аромату, і розкішна міцність,  і виважена тривалість після смаку. По ціна/якість на одному щаблі з «Тисою» можна розмістити 5 зірковий вірменський Араспел (в перекладі з вірменської – легенда), але там майже немає цукру і, як на мене, цим він трошки програє останній. Ну , що ж , будемо вважати , що вибір вже зроблено і лишилося головне: запросити хорошого співбесідника, бо без нього смакувати коньяк немає сенсу. Тільки в затишній обстановці, дружній бесіді і при ненав’язливій музиці можна відчути неперевершені струни гармонії його високості – коньяку.

Його високість - Коньяк!

Оглядаючи спиртні напої, якось в два словах, скромно,  між іншим  був згаданий  коньяк. Але коньяк це не пиво, в двох реченнях не висловиш своїх вражень і почуттів, то ж для цього напою має бути  окремий текст. І ось він і дозрів. Коньяк - найбільш довершений алкогольний напій. Легенди оповідають, що оди із самих знаменитих бритів( короля Артура і Віл’яма Шекспіра він звичайно «не переплюнув») сер Уінстон Леонард Спенсер-Черчіль теж дуже полюбляв посидіти з сигарою і келихом міцного, 50 - градусного вірменського «Двіна». І це на батьківщині віскі, і це парламентар та прем’єр міністр Великої Британії? Ну ні грама самоповаги і честі - може так подумати людина, яка не розуміється в коньяках «ні грама». Простий погляд на справу так і виглядає: і то спирт, і інше спирт, або ж простіше, як кажуть наші північні сусіди - «Нам що спирт, що кулемети – аби з ніг валило». А й справді, при бажанні залити «люльку»- горілка буде кращою  альтернативою. Хіба , що ви входите в сонм наших олігархів, то тоді не мені вас вчити, там такі «люльки» можна позаливати  по ціні від 10 до 120 тисяч євро за пляшку віскі або кальвадосу, щоб я так жив…

Але повернімось до пересічного манюпаса, якому такі збочення не до снаги. Традицій вживання коньяку існує безліч, починаючи з «царського» з лимончико і закінчуючи новомодним - розбавленим шипучою гидотною на основі кактуса коки. Класичний спосіб існує у французів і , на мою думку, найкращий, бо хто краще за автора шедевру може розкрити його суть. Так ото ж, записуйте і не кажіть що не чули.

 Коньяк , перед вживанням, обов’язково потрібно підігріти  до строго визначеної температури, і це - температура ваших рук. Для цього в глибокий келих наливаємо не більше 50-70 гр. цього дивовижного напою і поки «шедевр» добирає кондиції гріючись в долонях  вдихаємо його чудовий аромат. Коли стає «вже не сила»  пригублюємо келих на кілька крапель не ковтаючи. Проводимо язиком по деснах, ньобу і зубах милуючись незрівнянним букетом і тільки після цього ковтаємо. Аромат від хорошого коньяку тримається в роті (не плутати з перегаром) кілька годин. Ну і в кого, після цього,  підніметься рука запивать чи закушувать його чимось, ну хіба що тільки в смаркача або олігарха.

Для хорошого настрою і задушевної бесіди з панянкою може вистачити  одного келиха на увесь вечір. То ж - Будьмо!

Свята в розпалі.

 За кілька днів Багатий вечір. І стільки  всякого напечуть, насмажать, наварять, настружать, натруть і намішають, а потім виставлять все це на столи,  «застелені килимами»(як співається в колядці).

 Щось схоже колись занотував Іван Котляревський:

Тут їли рознії потрави,
І все з полив'яних мисок,
І самі гарнії приправи
З нових кленових тарілок:
Свинячу голову до хріну
І локшину на переміну,
Потім з підлевою індик;
На закуску куліш і кашу,
Лемішку, зубци, путрю, квашу
І з маком медовий шулик.
І кубками пили слив'янку,
Мед, пиво, брагу, сирівець,
Горілку просту і калганку,
Куривсь для духу яловець.

 

Так,  з’їсти все це не сила. Було б... Якби не було б що випить. А «їх» у нас є, і тут може бути класика – самогон. Хороший, домашній, градусів 50. Може бути з яблук, або з абрикос - цей взагалі ароматом спокусить і хворого і непитущого. Може бути настоєний на травах , але це уже геть ліки і багато пити не варто. Власне може бути і  звичайна горілка , наприклад, житомирського заводу, або ж домашнє вино. Ось тоді і їсця багато, і нікому не шкодить, звичайно якщо всього в міру. Софросюне – лозунг Сократа, або ж  поміркованість. Тут, як ніколи, філософські істини античних мудреців, мають бути написані великими літерами на вашому не сократівському лобі(це лише  натяк  на непомірно великий лоб Сократа), бо втриматись і справді важко. Все таке апетитне, ароматне і смачне, що до гріха обжерливості  - пів кроку. То ж, шануймося!

З Різдвом ! Пані та панове, з Різдвом Христовим!

Ось і наблизилось саме величне і затишне,  саме веселе і саме домашнє свято.

 А як же Новий Рік? Так це теж свято, але воно дуже гамірне, і ну дуже вже телевізійне, це швидше свято телевізора і корпоративів. Про українські телевізійні програми, як про покійника, нічого хорошого не скажеш, то ліпше мовчати. Тому і свято таке, що  і розказати нічого.

            А Різдво це не тільки свято, це містерія. Ну коли батьки будуть виглядати своїх дітей у «всі віконечка», а діти з такою радістю будуть їхати до батьків. Коли будуть ходити гурти колядників від хати до хати і співати та  вітати господарів. На Різдво, пані та панове, на Різдво!.

             А який стіл на Святий Вечір, це пісня! В центрі столу накритого вишитим обрусом (святкова скатертина) - запашна кутя з медом, маком та горіхами ( Галицька кутя готується густою, волинська рідкою - до неї додають ще й узвар). На видному місті  - узвар в глиняному глечику та хліб. У великому горщику парує борщ з «вушками» ( «вушка»- дрібні, на кшталт пельменів, вареники з картоплею та грибами). Поруч у посудині у формі риби-маринований оселедець политий олією і притрушений дрібно нарізаною фіолетовою  цибулею, таріль з тушкованою в моркві та цибулі морською рибою. У глибокій мисці поблискує золотом печена в духовці картопля. Тут же маленька тарілочка з тоненько  нарізаними кружелцями квашених огірочків пересипаних посіченою цибулею і политих олією. Майже іграшкова посудина з майоліки  у формі дзбанка повна грибної підливи з білих сушених грибів. На плоскій посудині, майже , як на самому столі, лежать присипані цукром печені яблука. Сіль та скляний глечик з червоним домашнім вином. Все панове, дванадцять страв, вечір : Христос народився! Cлавімо Його!