Віртуальна реальність і Різдвяні свята.

       Виникає нав’язлива думка, що центральні телевізійні канали держави - це телебачення якоїсь іншої країни. Це не Україна , ну  не можуть новини складатись тільки з огляду кримінальних злочинів, а розважальні програми тільки з Галкіна, Баскова  і російської попси. Це не Україна, ну не можуть різдвяні вечірні передачі на державному каналі містити тупі , нижче рівня сільської самодіяльності естрадні підспівки  з ведучими які гуторять токмо  по русскі.  У нас є такий колосальний  пласт різдвяних колядок і щедрівок, у нас є такі щемливі колядки у виконанні  сільських  хорів, у нас є величні, до Божестенних висот підняті, акапельні виконання різдвяних пісень українськими академічними хорами світового рівня. Так, є але не на телебаченні  і радіо.

       Тільки вчора був Багатий Вечір. Скільки  колядників ходило вітати, були в чудернацькій одежі, були й  розмальовані обличчя,  ходили й ошатно вбрані , а особливо милі були малесенькі дівчатка вбрані в бабусині великі, строкаті хустки з френзелями. А як вже мило щедрували, віншували  та дякували- душа щемить.

      Сьогодні старий Новий Рік. Ранесенько підтюпцем прибігали хлопчаки 8-10 рочків і посівали і бажали  та вітали з Новим Роком. Двері з годину не закривалися, коридор засипаний  зерном пшениці.  цукерками та дрібними монетами- дари від посівальників.

      Вечір, автобусна зупинка. З гучномовців неголосно звучать колядки .  Дві жіночки, цілуючись, вітають одне одного з святами, ватага хлопчаків хвастається один перед одним хто більше «запосівав», як  синичкі, щебечуть про вчорашні пригоди дівчатка. Старший чоловік , чи то напідпитку , чи від тихої радости посміхається в вуса. Світло і затишно на душі….  Різдвяні свята, панове!.