Її величність – Кава!

Невдобно якось виходить- стільки  опусів зі згадками про Каву і кружлянням біля неї, а конкретики нема.

         Її величність потребує особливогї уваги. Тут, як і про коньяк, двома реченнями обмежитись не вдасться. Хотілося б почати здалеку.

        Кава – старовинний руський напій , привезений з-за кордону. Здається так жартували гумористи  в епоху розвинутого соціялізму. І тут є доля жарту, вона стосується слова старовинний. Все решта – чистісінької води правда. Стосовно води: серед напоїв вода  займає перше місце на землі, друге – її величність Кава.

         Зовсім невідомі ті сміливці, які перші почали доставляти плоди кавового дерева  з Ефіопії, ареалу походження дерева і традиції  пити напій ,  у стару Європу. Але на перших порах  напій не мав великого поширення. І ,  важко повірити:  Каву в Європі зробив популярною наш  козак(а хто ж і ще?) з Самбірщини ,  більше того,  односелець великого гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного  - Юрій Кульчицький (прошу всіх встати при згадуванні його  імені). Після влаштованого якогось мордобою з турками в районі Відня у 1683 році,  Юрій Кульчицький (прошу всіх встати) заслужив від цісаря будинок у місті і розгорнув там господарку. А наші як беруться хазяйнувати, то одним вишневим садочком і хрущами не обмежуються. То Тарас трошки спростив парадигму, для більшої наочності і розуміння пересічними не українцями суті нашого життя. Ми ж з вами розуміємо, що там має бути і пасіка, і поросятка , і курочки, і гусочки.. ех..!!! Про що це я? А .. 

           Так ось, Юрій Кульчицький (прошу всіх встати), відкрив там ще й кав’ярню і не просто відкрив , а зробив цей напій популярним на тільки в Австрії , але і у всій Європі. Він перший запропонував каву з молоком та цукром. Бабця Австрія ніколи не забуває своїх героїв: у Відні на вулиці Фаворітен відкрито пам'ятник Юрію Кульчицькому (прошу всіх встати). Памятник зображає нашого Козака, який тримає тацю та кофейник. І по нині він вважається охоронцем віденських кав'ярень і наших, будемо вважати, також. Шануймося! Далі буде…