Окраса столу.

При посиденьках за  кавою для створення  більш затишної атмосфери не завадило б дещо прикрасити стіл. Це може бути ваза з квітами або без, красива таріль на якій , для годиться, покласти  кілька цукерок, тістечок, абощо. Але найкращим чином стіл буде прикрашено свічками. Особливо з використанням підсвічників, це не тільки красиво але й зручно ( Кому з шановних добродіїв складно в’їхати-в чому особлива зручність то будь-яка пані, що хоч раз стикалася з проблемами чистки скатертини від воску, доступно  роз’яснить вам суть справи). Ото ж, для невеличких столиків підійдуть підсвічники  не громіздкі за розмірами , в стилі хай-тек  або мінімалізму , як , наприклад, цей керамічний аскет.

Можна  прикрашати і більш складнішими свічадами по формі , але простішими по матеріалах.

Невеличкий підсвічник  з каменю, це не стільки  дорого, скільки дуже  вишукано.

Для великого столу краще підбирати масивні, громіздкі  і вже буйні у фантазії.

Хоча,  як на мене, ось цей дерев’яний канделябр відомого майстра буде окрасою будь-якого столу. Тут і вишуканість ліній  і елегантність конструктивну і багатство форм, тут душа майстра - багата і безмежна.

            P.S.  Хотілося б винести особливу подяку пані Е… за люб’язно надані предмети   з власної   колекції підсвічників для цієї фотосесії. 

Святвечір на Водохреща.

І останнє з різдвяної вервечки свят - Водохреща  непомітно підспіли. У надвечір’я Водохреща обов’язкова  голодна кутя. На столі ніяких витребеньок, все скромно і ненав’язливо.

Головний атрибут – кутя і свячена вода , решта кілька пісних блюд на ваш смак. Як варіант – ось такий стіл на п’ять персон.

Хоча, зазвичай , самими оселедцями, рибою  та мідіями не дуже втамуєш голод, але тут є ще в запасі  таця з печеною картоплею .

Цього цілком достатньо на затишну вечерю з бесідами та жартами до пізньої години. Веселих свят!

Віртуальна реальність і Різдвяні свята.

       Виникає нав’язлива думка, що центральні телевізійні канали держави - це телебачення якоїсь іншої країни. Це не Україна , ну  не можуть новини складатись тільки з огляду кримінальних злочинів, а розважальні програми тільки з Галкіна, Баскова  і російської попси. Це не Україна, ну не можуть різдвяні вечірні передачі на державному каналі містити тупі , нижче рівня сільської самодіяльності естрадні підспівки  з ведучими які гуторять токмо  по русскі.  У нас є такий колосальний  пласт різдвяних колядок і щедрівок, у нас є такі щемливі колядки у виконанні  сільських  хорів, у нас є величні, до Божестенних висот підняті, акапельні виконання різдвяних пісень українськими академічними хорами світового рівня. Так, є але не на телебаченні  і радіо.

       Тільки вчора був Багатий Вечір. Скільки  колядників ходило вітати, були в чудернацькій одежі, були й  розмальовані обличчя,  ходили й ошатно вбрані , а особливо милі були малесенькі дівчатка вбрані в бабусині великі, строкаті хустки з френзелями. А як вже мило щедрували, віншували  та дякували- душа щемить.

      Сьогодні старий Новий Рік. Ранесенько підтюпцем прибігали хлопчаки 8-10 рочків і посівали і бажали  та вітали з Новим Роком. Двері з годину не закривалися, коридор засипаний  зерном пшениці.  цукерками та дрібними монетами- дари від посівальників.

      Вечір, автобусна зупинка. З гучномовців неголосно звучать колядки .  Дві жіночки, цілуючись, вітають одне одного з святами, ватага хлопчаків хвастається один перед одним хто більше «запосівав», як  синичкі, щебечуть про вчорашні пригоди дівчатка. Старший чоловік , чи то напідпитку , чи від тихої радости посміхається в вуса. Світло і затишно на душі….  Різдвяні свята, панове!.

Гастрономічне розмаїття.

   Які ж коньяки, придбані  в безкрайніх  полицях наших супермаркетів, варті того, щоб їх  пити. Хочу наголосити: придбані саме в супермаркетах. Там ймовірність купити, в кращому випадку, спирт з чаєм, замість омріяної торгової марки, значно менша ніж в кіосках чи невеличких магазинчиках. На мій скромний досвід хотілося б відмітити їх з пів десятка.  І тут шановний дописувач Almast, як ніколи, правий, стверджуючи що вірменські коньяки займають чільну позицію. Якось, ще в студентські  часи, поталанило гуляти розкішними проспектами вірменської столиці Еребуні ( ласкава назва Єревану на околицях якого розміщується древнє місто-фортеця Еребуні, засноване в 782 році до н. э.), помилуватися величними будівлями оздобленими зеленувато коричневим туфом, які створюють архітектуру що ніби зійшла з екранів  голівудських фентезі фільмів, та познайомитися з статечним та гостинним тамтешнім людом.

         Чи то  по нап’яленому на мою голову зеленому капелюсі, який начисто відрізняв мене від місцевих джигітів без головних уборів, чи не зовсім вірменський генотип обличчя, але щось таки дозволило вирізнити в мені земляка одному з місцевих, який давно переїхав у Вірменію з України. Так ось, за невимушеною балачкою він сказав: У Вірменії натуральне і дуже якісне це - мінеральна вода, бо її не вигідно розбавляти, горілка, і коньяк витримки п’ять і більше років. Цим скромним постулатом , що до коньяку , я керуюсь і по цей час. Тому рекомендую смакувати напоєм не меншої витримки, а при можливості , хоча б вісім років.  Так ото ж, з п’ятизіркових непоганий смак має Шустов, хоча він більше нагадує віскі і має міцність 40 градусів. Хороший смак має  Таврія V.S.O.P  і вже 42 градуси міцності. Один з  найбільш вживаних Тиса 5 зірок , 42 градуси. Ним вже й справді можна смакувати. Ну і серед найкращих  це марочні «Тиса» і «Карпати». Останній має міцність 43 градуси. Панянкам буде більше смакувати  «Тиса» - він ніжніший по аромату і м’якший по спиртах. «Карпати» буде пасувати козакам , тут є все: і неперевершений букет аромату, і розкішна міцність,  і виважена тривалість після смаку. По ціна/якість на одному щаблі з «Тисою» можна розмістити 5 зірковий вірменський Араспел (в перекладі з вірменської – легенда), але там майже немає цукру і, як на мене, цим він трошки програє останній. Ну , що ж , будемо вважати , що вибір вже зроблено і лишилося головне: запросити хорошого співбесідника, бо без нього смакувати коньяк немає сенсу. Тільки в затишній обстановці, дружній бесіді і при ненав’язливій музиці можна відчути неперевершені струни гармонії його високості – коньяку.

Його високість - Коньяк!

Оглядаючи спиртні напої, якось в два словах, скромно,  між іншим  був згаданий  коньяк. Але коньяк це не пиво, в двох реченнях не висловиш своїх вражень і почуттів, то ж для цього напою має бути  окремий текст. І ось він і дозрів. Коньяк - найбільш довершений алкогольний напій. Легенди оповідають, що оди із самих знаменитих бритів( короля Артура і Віл’яма Шекспіра він звичайно «не переплюнув») сер Уінстон Леонард Спенсер-Черчіль теж дуже полюбляв посидіти з сигарою і келихом міцного, 50 - градусного вірменського «Двіна». І це на батьківщині віскі, і це парламентар та прем’єр міністр Великої Британії? Ну ні грама самоповаги і честі - може так подумати людина, яка не розуміється в коньяках «ні грама». Простий погляд на справу так і виглядає: і то спирт, і інше спирт, або ж простіше, як кажуть наші північні сусіди - «Нам що спирт, що кулемети – аби з ніг валило». А й справді, при бажанні залити «люльку»- горілка буде кращою  альтернативою. Хіба , що ви входите в сонм наших олігархів, то тоді не мені вас вчити, там такі «люльки» можна позаливати  по ціні від 10 до 120 тисяч євро за пляшку віскі або кальвадосу, щоб я так жив…

Але повернімось до пересічного манюпаса, якому такі збочення не до снаги. Традицій вживання коньяку існує безліч, починаючи з «царського» з лимончико і закінчуючи новомодним - розбавленим шипучою гидотною на основі кактуса коки. Класичний спосіб існує у французів і , на мою думку, найкращий, бо хто краще за автора шедевру може розкрити його суть. Так ото ж, записуйте і не кажіть що не чули.

 Коньяк , перед вживанням, обов’язково потрібно підігріти  до строго визначеної температури, і це - температура ваших рук. Для цього в глибокий келих наливаємо не більше 50-70 гр. цього дивовижного напою і поки «шедевр» добирає кондиції гріючись в долонях  вдихаємо його чудовий аромат. Коли стає «вже не сила»  пригублюємо келих на кілька крапель не ковтаючи. Проводимо язиком по деснах, ньобу і зубах милуючись незрівнянним букетом і тільки після цього ковтаємо. Аромат від хорошого коньяку тримається в роті (не плутати з перегаром) кілька годин. Ну і в кого, після цього,  підніметься рука запивать чи закушувать його чимось, ну хіба що тільки в смаркача або олігарха.

Для хорошого настрою і задушевної бесіди з панянкою може вистачити  одного келиха на увесь вечір. То ж - Будьмо!

Свята в розпалі.

 За кілька днів Багатий вечір. І стільки  всякого напечуть, насмажать, наварять, настружать, натруть і намішають, а потім виставлять все це на столи,  «застелені килимами»(як співається в колядці).

 Щось схоже колись занотував Іван Котляревський:

Тут їли рознії потрави,
І все з полив'яних мисок,
І самі гарнії приправи
З нових кленових тарілок:
Свинячу голову до хріну
І локшину на переміну,
Потім з підлевою індик;
На закуску куліш і кашу,
Лемішку, зубци, путрю, квашу
І з маком медовий шулик.
І кубками пили слив'янку,
Мед, пиво, брагу, сирівець,
Горілку просту і калганку,
Куривсь для духу яловець.

 

Так,  з’їсти все це не сила. Було б... Якби не було б що випить. А «їх» у нас є, і тут може бути класика – самогон. Хороший, домашній, градусів 50. Може бути з яблук, або з абрикос - цей взагалі ароматом спокусить і хворого і непитущого. Може бути настоєний на травах , але це уже геть ліки і багато пити не варто. Власне може бути і  звичайна горілка , наприклад, житомирського заводу, або ж домашнє вино. Ось тоді і їсця багато, і нікому не шкодить, звичайно якщо всього в міру. Софросюне – лозунг Сократа, або ж  поміркованість. Тут, як ніколи, філософські істини античних мудреців, мають бути написані великими літерами на вашому не сократівському лобі(це лише  натяк  на непомірно великий лоб Сократа), бо втриматись і справді важко. Все таке апетитне, ароматне і смачне, що до гріха обжерливості  - пів кроку. То ж, шануймося!

З Різдвом ! Пані та панове, з Різдвом Христовим!

Ось і наблизилось саме величне і затишне,  саме веселе і саме домашнє свято.

 А як же Новий Рік? Так це теж свято, але воно дуже гамірне, і ну дуже вже телевізійне, це швидше свято телевізора і корпоративів. Про українські телевізійні програми, як про покійника, нічого хорошого не скажеш, то ліпше мовчати. Тому і свято таке, що  і розказати нічого.

            А Різдво це не тільки свято, це містерія. Ну коли батьки будуть виглядати своїх дітей у «всі віконечка», а діти з такою радістю будуть їхати до батьків. Коли будуть ходити гурти колядників від хати до хати і співати та  вітати господарів. На Різдво, пані та панове, на Різдво!.

             А який стіл на Святий Вечір, це пісня! В центрі столу накритого вишитим обрусом (святкова скатертина) - запашна кутя з медом, маком та горіхами ( Галицька кутя готується густою, волинська рідкою - до неї додають ще й узвар). На видному місті  - узвар в глиняному глечику та хліб. У великому горщику парує борщ з «вушками» ( «вушка»- дрібні, на кшталт пельменів, вареники з картоплею та грибами). Поруч у посудині у формі риби-маринований оселедець политий олією і притрушений дрібно нарізаною фіолетовою  цибулею, таріль з тушкованою в моркві та цибулі морською рибою. У глибокій мисці поблискує золотом печена в духовці картопля. Тут же маленька тарілочка з тоненько  нарізаними кружелцями квашених огірочків пересипаних посіченою цибулею і политих олією. Майже іграшкова посудина з майоліки  у формі дзбанка повна грибної підливи з білих сушених грибів. На плоскій посудині, майже , як на самому столі, лежать присипані цукром печені яблука. Сіль та скляний глечик з червоним домашнім вином. Все панове, дванадцять страв, вечір : Христос народився! Cлавімо Його!