Бона.

Як писав Франсуа Рабле – вернімось до наших баранів. Отже гора Бона названа на честь польської королеви Бони дружини польського короля Сигізмунда Старого. В Кременці розповідають  красиву легенду, що ніби молода Бона Сфорца, в якій текла кров Родини Медічі , була норовливою, гордою і любила розкіш. Вона розбудувала місто, яке подарував їй престарілий король, навезла сюди майстрів , науковців, скульпторів і художників,  укріпила і прикрасила замок на горі . До речі, про   замок, він був древнім руським укріпленням. Його не могли взяти приступом чи облогою жодні завойовники, навіть хан Батий, підійшовши до Кременця і побачивши замок, зрозумів що «кишка тонка» і не наважився його штурмувати. Що правда, вже ближче до наших часів , якось гуляв полковник Максим Кривоніс з нашими хлопцями по поділлю і волині та й хтось з недоброзичливців, якому дуже не до вподоби була наявність  поляків на кременеччині,  шепнув, що ось є такий замок  вщерть заповнений поляками і ніхто його  ніколи не звоював і звісно ніхто їх  звідти ніколи не вижене. Ну це так, ніби братам Кличкам сказали, що є, ну дуже крутий панчер і ніхто йму пику ще не натовк. То щоб вони зробили? Ну, правильно, Максим з козаками теж так зробили… Але чи то десь перед тим в шинках добре погуляли, чи вже сили  в руках не чули… Одним словом ось що лишилось від замку.

Але вернімось до наших баранів. Так ото ж , королева Бона , можна сказати, як Іван Котляревський писав - «не остання шльондра» , мала при собі полк  військових і використовувала їх не за призначенням. Старий король дізнавшись про такі «військові» подвиги своєї  Боночки, наказав стратити  увесь полк. Не відомо достеменно, як там Бона повелася, але їй вдалося вговорити Сигізмунда і  він помилував кожного 3, 9, 27 жовніра. От з тих пір, кажуть, пішло в правило піднімати тости  за жінок саме в такій послідовності. Власне в цей передсвятковий день традицію можна порушити:  З наступаючим Новим Роком і  за наших чарівних панянок! Будьмо!