Різдвяні свята та кава за межами столиці П’ємонту.

 Можна зауважити , що Львів і без свят та кави розкішне місто, а от спробувати деінде так чудово провести час. Ну що ж, слушна думка, при цьому не будемо поглядати на Івано-Франківськ(маленький Париж ) чи Трускавець(майже Баден-Баден - якщо вам імпонують німецькі історичні пам’ятки та бальнеологічні курорти, або просто Баден,  якщо австрійські). Кинемо оком , наприклад, на Кременець - малесеньке містечко серед гір . Тут є де відпочити душі невтішного пілігрима - кілька десятків храмів на малесеньке (20 тис.) містечко!

Величний Святопреображенський  собор УПЦ( клишній костел Єзуітів ). Рекомендую послухати проповіді єпископа. Це не проповіді, це філософія вищого ґатунку.

 Навпроти затишний св..Миколаївський собор УАПЦ МП .Має чудовий хор. Дзвіниця разом з мурами створює огорожу. Насправді між собором і дзвіницею є вузький прохід, що при перших відвідинах вводить в ступор: ніби зайшов в церкву і зразу ж вихід , а за ним знову вхід, ну це вже в храм.

Недалеко лютеранська церква.

Мабуть так буде краще видно і зрозуміло наскільки все насичено.

В тому ж районі Католицький кафедральний собор.

Для жіночок, бажаючих усамітнитися – жіночий монастир .

Дзвіниця монастиря.

І це тільки центр і тільки вибірково. А що до старовинних будинків, то «їх у них є» і це треба бачити. 

Ну і, звісно, Бона! Це і замок  і гора  і ,мені здається, ангел хоронитель цього райського куточку.

Так потихесеньку ми перейдемо до кави.  Недалечко від монастиря(я без натяків, це тільки в розумінні - як знайти) є козацький шинок - кава там пречудова та й інтер’єр відповідний до назви.

Ближче до костелу є кафе «Людмила».

Каву «можна пити», але відбивні там можна їсти губами, такі м’якуні.  Але не це мене вразило в ньому, а пиво, хоча я і не фанат цього напою. Так ось, було бочкове чернігівське - це бомба!!!  Ми посиділи майже годину і стільки ж  я смакував той бокал і стільки ж воно вигравало, як шампанське.

          Стосовно такого напою , як пиво, хотілося б згадати слова класика, а саме - класика парт-номенклатури Л.І. Брєжнєва, сказані на з'їзді КПСС : " Щоб задовільнити зростаючі потреби трудящих, нам треба збільшити виробництво безалкогольних напоїв та пива." . Так  отож, навіть затяті матеріалісти, а кому ж , як не їм, знати про складові матеріали напою, визнавали пиво посередньою ланкою між алкоголем і всіма рештами текучими речовинами, придатними до пиття. І  з свого куцого досвіду тестування цієї проміжної ланки рідини склалося враження, ніби у нас є тільки чотири сорти пива Микулинецьке, Славутич, Оболонь і Решта лайна. В останню графу можна віднести майже всі марки, включаючи розрекламовані російські бренди. Дві марки Оболонь і Славутич, як на мене, це насправді якийсь газований напій, який назвали пивом. Микулинецьке дуже схоже на кілька сортів чеського пива, яким мене пригощали туристи з Чехії, тому його можна вважати хорошим пивом.
    І ось такий суперечливий факт з чернігівським бочковим дещо поламав мою струнку теорію. Мабуть це чудо.