Його високість – Віскі. Частина третя – гвардія його високості.

Перша  група віскі найбільш гармонійно підходить  для вечірок,  корпоративів та новорічних свят  у великому гурті . Тут піхота  зробить  будь яку  «важку» роботу: від  грунтовного аперитиву до добротного діжестиву і далі аж  до повного заливання люльки під фінал забави.

Гвардія найкраще  підійде для посиденьок невеликого вишуканого товариства або найближчих кількох друзів.

Отже друга група– гвардія.

Можна  щось  з такого: бурбон Jim Beam, шотландець Chivas Regal,  ірландець Bushmills, бурбон Wild Turkey  101- старший у гвардії.

Бурбон Jim Beam White Lable. Хочеться  сказати словами  пісні американця Ірвінга Берліна:  God bless America, Господи благослови Америку  за цей витвір технології  та мистецтва. Дуже свіжий, дзвінкий,  як  джерельна вода, з ароматом квітів та яблук і з легким відтінком  дубу. Зерно кукурудзи  надає бурбону трішки солодкуватий смак, що і є  головною  родзинкою і впізнаваністю  майже всіх бурбонів. Витриманий  в бочках 4 роки. Ціна  досить прийнятна. Взагалі американці до 70-х років минулого століття  робили ставку    на недорогий, але дуже якісний алкоголь доступний американському манюпасу. Тут чисто  бізнесовий підхід. На  одно  мільйонера який купить пляшку віскі на місяць за  1тис. доларів  знайдеться 100 тис. манюпасів які куплять  по пляшці бурбону на тиждень  за 20-40 баксів. Маючи калькулятор можна легко  прикинути дохід в обох випадках і переконатися  що американці вміють рахувати  гроші. Що правда в останні 30 років з’явилась стійка тенденція до збільшення випуску бурбонів преміум класу і вони вже складають конкуренцію самим знаменитим скотчам.

            Chivas Regal 12 y.o. Ікона стилю шотландського купажованого віскі, дванадцять років витримки, меншими не бувають. Справді строго королівський, без усяких надлишків, в рамках його високості скотч-аристократів . Аромат і смак ванільно- фруктовий. Хоча  ні витримка, ні ціна, ні бренд, ні смак  не справили на мене великого враження. Все строго аристократично і без випендронів, але і без родзинки. Такий собі  британський денді, з яким приємно іноді проводити  короткі цікаві  бесіди, але потоваришувати та часто  проводити  посиденьки, це вже за дуже.

            Bushmills Original. Потрійна дистиляція, шість років витримки в бочках з під  хересу та бурбону.  Витончений  аромат та багатий смак груші, яблука, прянощів. Спирти в ароматах майже відсутні. Має дуже подобатись шановним пані та панянкам, але треба бути обережним, все ж таки 40 градусів, а ми  тут  зібрались не  для того щоб впиватися.

            Ну і лідер по гвардії  бурбон Wild Turkey  101. Дика індичка -  це просто супер! Вісім  років витримки, насичений аромат, смак кураги та меду, ну і звісно надзвичайно приємна солодкавість,  яка притаманна тільки  бурбонам. Міцний(50,5%), бадьорий і одночасно легкий з дуже довгим післясмаком, для мужчин – те що треба. Основним секретом виробництва цього шедевру  є вирощені колонії спеціальних дріжджів. Ця таємниця передається в спадок і є захованою за сімома печатями.

Ось такі  різні та витончені «аристократи»  можуть навіювати не тільки  хороший настрій, а й ліричні  та філософські  роздуми. Як тут  не  згадати чудову поему Тараса "Сон" ,   написану після благодатного  впливу можливо якогось   з віскі. По тексту вірша Тарас про це сам натякає( кожний Хома може пересвідчитись прочитавши оригінал). А а ось і сам уривочок , це просто чистий Дзен:

Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає...
І нема тому почину,
І краю немає!

А  on the begining було майже ось так:

У всякого(віскі) своя доля
І свій шлях широкий .

 На цій філософській  думці і завершимо цю третю  частину опусу .

Його високість – Віскі. Частина друга – піхота його високості.

Кажуть, що про смаки не сперечаються, але  зазвичай  саме про смаки сперечаються найбільше. Улюблена їжа, стильний  одяг, класна музика, модний політик, крута партія - це дещиця сонму смаків про які сперечаються аж до сварок. Тому  сам Бахус велів нам  посперечатися про віскі і  відмітити увагою щось  з доступного по торговим мережам, дьюті-фрі та вмістом гаманця  . Щоправда ціна віскі  чи брендованість мають досить відчутну кореляцію  з впливом на смакові рецептори,  а особливо  на  психіку пересічного манюпаса. А хотілося б саме  за смаковими якостям розподілити це бароко палітри виробів світових гуралень. Що ж, внесу і я свої   скромні дві лепти  у  цю  безкоштовну місіонерську  діяльність, сприяючи здійсненню політичних і торговельних  цілей міжнародних корпорацій, таких  наприклад,  як Diageo, що виробляє Johnnie Walker  та Talisker.  І для навернення  заблукавших  баранів до хороших алкогольних напоїв виділю  три групи віскі (ну   дуже вже умовні  групи). 

Отже перша група, умовно  – піхота.

Можна  щось  з такого: шотландський William Lawson’s, ірландський Jameson і старшим в цій групі  я залишу все ж таки скоч Ballantine’s.

Так  отож бленд William Lawson’s, -шотландець і це вже говорить що він норовистий. Купаж підібраний таким чином ,  що димних чи торфових  запахів  і присмаків не проглядається, як  модно зараз казати: від слова - зовсім . Хоча  для солоду використовується привуджений на торфі  ячмінь сам віскі має смак і аромат швидше фруктовий і  дуже делікатний та ледве відчутний. Існують безліч рекомендацій  по розбавленню віскі содовою, колою, соком, etc. , також існує купа відгуків типу – «на ранок голова не болить». Ні те, ні інше  не можу підтвердити чи заперечити по причині відсутності відповідного  досвіду. На моє імхо (теж модне словечко, скорочено від In My Humble Opinion- на мою скромну думку),  хороший віскі варто пити нерозбавленим і в пристойних нормах, але як вище було зазначено,  про смаки не сперечаються.

Ірландський Jameson. Перефразовуючи Миколу Васильовича хочеться запитати: який  ірландець не любить Jameson? Особлива любов до нього проявляється 17 березня, у день святого Патріка (перший ірландський єпископ, борець за волю Ірландії). Кожен щирий  ірландець у цей день, згідно традиції, зобов’язаний випити віскі (ну це майже як у нас на Різдво, тільки з  оковитою). Щоправда,  в американській  традиції у день святого Патріка полюбляють смакувати  ель. Так  ото ж, Jameson  є один з найбільш знаменитих і популярних ірландських віскі  у світі. Навіть Джеймс  Джойс в романі «Улісс» зробив йому розкішну рекламу, чи можливо Jameson  зробив знаменитим Джойса.Ось така діалектика.

Хоча ірландець  з шотландцем, як кажуть, разом кашу не зварять, але віскі  вони варять чудові.  Тільки ірландці, на відміну від шотландців, сушать солод у  закритих печах і категорично проти  запахів та смаків торфу, та ще й крім того обов’язкова подвійна, а то й потрійна, як у Jameson, дистиляція. Після таких  збочень напій виходить м’який і ніжно ароматний з тонким смаком хересу та  зеленого горіха.

Шотландець Ballantine’s Finest.  Випускається з 1910 року. В купаж входять 49 видів солодових віскі. Смак легкий яблучно - ванільний з майже  загубленим відтінком торфу. Ну що тут ще можна  сказати – перше місце в Європі і друге у світі серед блендів(купажів). Як кажуть  брити: There will be no comments.

Ми всі прочани у цьому світі. Якось, сидячі у плетеному кріслі на подвір’ї, під  великою крислатою парасолькою смакував скотч, поглядаючи на зелененьку грядочку огірочків, що рясно  зацвіли квітами і  бджолами, і піймав себе на  думці: оце  ж все таки класний цей Балантайнс! Поглянув на пляшку на столі, а  то, насправді,  був William Lawson’s. Ось і перший висновок: смак віскі у  більшості трафунків визначається настроєм прочанина, а не ціною чи елітним брендом.