Ах, мені терміново потрібно в Париж, по справі!

Цією фразою класик радянського гумору і наш земляк Михайло Жванецький брав на кпини всю нікчемність спроб тодішнього театрального цеху адекватно зіграти в п’єсах написаних  до жовтневого перевороту 1917р. Воно й зрозуміло, де тоді був Париж, а де сересер. Та час плине невпинно і все змінюється, що правда Париж на місці, але все решта... Так ото ж, з цього року в Україні ця фраза втратила всі залишки гумору і стала частиною ділової чи сімейної бесіди. Перефразуючи класика, ця тема буде називатися : «Ах, мені терміново потрібно в Прагу, на каву!».

В Празі чи не найкраще смакує ранкова кава у Starbucks, можливо дещо модернові по стилю, але дуже затишні кавярні. Тут іх вистачає, і присутні вони у всіх більш-менш «пристойних» закладах. Наприклад, ось така, в торговому центрі Палладіум що на площі Республіки, де на п’ятьох поверхах понатикано купу брендових магазинів . Хоча замовити пів-на-пів Джину(Еефіопія) та Ексельсу(Колумбію) тут не вдасться, бо все зроблено станартно одинаково, але кава відмінної якості. Дуже смачний яблучний пиріг з консервованих, чи то, може мені здалося, маринованих яблук. Порозумітися  з офіціантами дуже просто, володіють бездоганною англійською з чудовою британською вимовою.

                Ранкова Прага, це чудо! Вулиці чисто вимиті і здається гранітна  бруківка вкрита лаком. Туристів з Китаю, Японії, Кореї, як маку насіяно, всі решта мабуть чехи. Хоча от цей парубок точно з України.

 Найцікавіша частина Праги – Старе Місто і звісно її Староміська Площа(5 хвилин неквапливого пішкодрала від Палладіума). Тут розміщені «культові» історичні та туристичні споруди.

Староміська ратуша. Празькі куранти розміщені якраз на південній стіні вежі, але цього дня їм не поталанило побачити мене у всій красі.

Костел Божої Матері перед Тином або Тинський храм.

Костел святого Мікулаша.

Пам'ятник Янові Гусу.

Тут є і свій музей воскових фігур.

Для любителів  жахів та хоррору – музей тортур.

Ну і звісно Богемське скло.

Ось так, прямуючи від святого  до грішного і вкорочуючи величезну оповідь, далі переходимо до хліба насущного. Якщо точніше, до кафе чеської кухні, що працює в стилі нашої «Пузатої хати» і розміщене  на першому поверсі в торговому центрі Флорентінум. Солідний чех пропонував на вибір страви, які виглядають одна апетитніше іншої. Що правда, англійскою він володів трошки гірше, ніж я німецькою, а  німецькою я знаю  три  фрази, типу: «Дякую», «Будьласка» та «Geben Sie mir, bitte, die Rechnung». Тож випала нагода згадати курс математики,  і метод Монте-Карло спрацював, як завжди, бездоганно: зелена густенька зупа виявилась неперевершеною по смаку, а щось схоже на біфштекс – просто фантастичним. До речі, розмір порцій задовольнить самого завзятого газду, плугатаря, косаря чи молотільника.

Ну і, побувати в Чехії і не випити доброго пива, як кажуть поляки, то великий гріх.

Пивбар десь в районі Старого Міста. А й  справді, гріх таке добре пиво не пити.